Rozdum. Intellectual poetry

Роздум

«Из всех искусств первое место удерживает за собой поэзия».

Иммануил Кант

Новые произведения:

Андрей Юрченко. Homo sapiens Андрій Юрченко. Віконця Андрей Юрченко. Бабушкина квартира Андрей Юрченко. Проклятие

Рекомендуемые произведения:

Леонид Гураль. Истина Леонид Гураль. Эсмеральда Леонид Гураль. Гремят мегатонны Леонид Гураль. В лесу на рассвете

Тени мертвых поэтов
Ложатся строками строго,
Печатает рифмами память
Оттиск типографского набора.

Жизнь после смерти,
Не она ли это?
Возродиться в слове –
Судьба человека…

А. Юрченко

Симетрія, ти єси
п’єдесталом краси.


Це найбільше диво здавна,
що нам бачить диво дано.


Я від себе не втікаю:
із собою у двобої,
все шукаю і шукаю
компромісу із собою.


Можна образу стриножить —
простити образу,
хоч і не одразу,
але забути — не можна.


Роки минають — крізь пальці плинуть,
згадки лишають, пропахлі полинню.


Що це: жити, скажіть, чи погодьтесь зі мною:
це іти по межі між світом і тьмою.


Якщо б нам, і безгрішним і грішним,
Бог наш добрий життя дав вічне,
то для нас це добре діяння
найстрашнішим було б покаранням.


Добросердя й злосердя стинаються,
і голота-многота жахається,
бо злосердя їй дужчим ввижається.


Коли у мене питають,
де людська душа обітає,
відповідь завжди єдина:
у серці людини.


Є минуче і є неминуче:
прийде цар із царем в голові —
і зупинить в степу буревій,
і степ стане квітучим.


Одвіку так заведено у них:
дерева стоячи вмирають
і мертвими стоять серед живих —
ніколи їх не покидають.


У сонмі людському всю скривлено суть:
безбожники в ньому до Бога зовуть,
без Бога притому, як боги живуть.


У пітьмі йдуть тунелем люди,
і тривога їм точить серця,
що в кінці його світла не буде,
бо йому не буде кінця.


Не Чумацьким зоряним шляхом
ми йдемо, і казати пора:
люди добрі, ми дали маху —
нас засмоктує чорна діра.


У кожного є помилок доробок,
та врешті істину доводиться пізнати:
не в тім біда, що помилки ми робим,
а в тім, що їх не хочем виправляти.


У кожного народу своя боротьба:
як свідчить історія — давня й не давня,
один видавлює із себе раба,
другий — раба в себе вдавлює.


Що б дятел не довб — різниці немає,
він навіть і стовп електричний довбає.


Кожен день — жахливий день:
гори горя у людей.


Йти нам дикою хащею дано,
та царить у ній вічна тьма,
а із серцем, таким як у Данка,
серед нас хіба мужа нема?


Літак над містом у небо звивсь,
а другий ринув напереріз —
на синім білий хрест утворивсь.


Неможливо на барикаді
на двох боках водночас стояти,
та нелегко часом збагнути,
на якому з них саме бути.


Що таке ейфорія? Це тільки
кольорова повітряна кулька:
більш надуєш — лопне гучніше,
і залишиться розчарування плівка.


Як примиряться Боги, примиряться й люди,
а інакше буде згин усім і усюди.

Л. Гураль

Роздум. Литературно-художественное издание

Роздум