Цар степу


Ген, царський скіпетр
В степу стоїть;
Це квітка велика,
Радніше, квіт.

Стебло — радше, стовбур,
Бо більш за метровий,
В квітінні густому —
Увесь бурштиновий.

Є скіпетр гожий,
То й цар має бути,
Царем степ не може
Бути забутим.

І скіпетр чекає,
Він часу не гає:
Очима-квітками
Царя визирає.

У царя-бо турбот —
Судити-рядити:
Між зіллям та квітами
Землю ділити.

Гой, царів тут бувало чимало,
Та здебільш недолугих, невдалих,
Що чинили таке — не годиться,
Як-от суміш суріпки й пшениці.

Наступна сторінка