Балада про старого солдата

Той день, коли в останнім був бою,
Це не пожовкла, не померкла дата:
Давно вже скинув я шинель свою,
Але навіки залишивсь солдатом.

Коли стрічаю я солдатський стрій,
В собі немовби юні сили чую,
І забуваю, що уже старий,
І в цім строю теж начебто крокую.

Ось у далеких горах бачу нас —
Сміливих хлопців, справжніх відчайдухів;
Виконуємо даний нам наказ —
Із тіла гір отих гонити “духів”.

О Господи! Не гнівайся, прости
Нас — вояків у камуфляжних робах,
Що мало переймаємося тим,
Чи праве, чи не праве діло робим…