Кленовий паркет


У дворі між п’ятиповерхівок
чарівна майстерниця — осінь
настелила паркет дивовижний
із різьбленого листя кленів;
його дощиком чистим обмила,
сяйвом сонячним полакувала;
й залюбки по ньому ходили
і дорослі люди, і діти.

Та прийшли двірники галасливі
у червоних довгих жилетах;
і ущент паркет зруйнували
вони мітлами й перетворили
у якусь буро-жовту масу,
а затим навантажили дружно
оте місиво у візочки
і туди повезли поквапно,
де його вже були — терикони…

Так чинити, мабуть, і треба,
з норм виходячи муніципальних,
але все-таки жаль паркету,
що його настелила осінь,
по якому приємно ходити
було мешканцям малометражок
із отих п’ятиповерхівок.

Наступна сторінка