Серце


Тук-тук, тік-так…
В граніті безупинно
час відбиває такт.

Війна – сумна історії сторінка,
від неї не сховатись
у тонку хустинку…

Чийсь жéреб – Нюрнбергський трибунал,
для неї нагорода є
Меморіал…

І залишаються лиш згадки про синів,
що разом згинули
серед лихих років.

І в темряві лиш вітерець зустрічний,
та ніч ще зігріває
Вогник вічний…

І, головне, лишається надія,
Що все було не марно.
Мрія…

Тік-так, і знову ворожнеча –
що зістається?..
Порожнеча.

Тук… тук… і тиша – що ж це?
У Батьківщини
зупинилось серце…

Андрей Юрченко. Монолог