Тук-тук, тік-так…
В граніті безупинно
час відбиває такт.
Війна – сумна історії сторінка,
від неї не сховатись
у тонку хустинку…
Чийсь жéреб – Нюрнбергський трибунал,
для неї нагорода є
Меморіал…
І залишаються лиш згадки про синів,
що разом згинули
серед лихих років.
І в темряві лиш вітерець зустрічний,
та ніч ще зігріває
Вогник вічний…
І, головне, лишається надія,
Що все було не марно.
Мрія…
Тік-так, і знову ворожнеча –
що зістається?..
Порожнеча.
Тук… тук… і тиша – що ж це?
У Батьківщини
зупинилось серце…