Подивись хутчій на небо!
О, яке це дивне небо!
Синяя ріка над нами
вкрита білими льодами;
мить іще — й вона проснеться,
льодохід на ній почнеться;
вже дрижать, пливуть льодини —
всі у напрямі єдинім.
Між льодинами — розводдя,
сині між льодин розводдя;
в них зірки блищать і сяють,
поринають, виринають —
в отій сині мерехтливій,
наче рибки трепетливі.
Отакого льодоходу
я іще не бачив зроду.
Далебі, це — дивне диво,
що нам дано зріти диво!