В сяйві сонця у кленів крони
Золотіють, мов царські корони;
Бурштинові листочки-блиски
Роздаровують щедрі берізки;
Свої жовто-зелені жупани
Одягли, як на свято, каштани;
Та й плакучі верби не плачуть —
Жовті пасма ховають обачно;
І не дуже спішать акації
Із смарагдом своїм розлучатися;
А тополі — стовпи малахітові —
Держать небо над нами блакитне…
Ні, не хочеться думати зовсім,
Що настане інакша осінь:
В місті сонячна осінь буяє,
Наче вічність нам обіцяє.