Попереду бій вирує,
Вже чутно: гармати ревуть —
Стрілецька рота крокує
На передову.
Майбутнє себе ховаає
Від сущих на світі людей,
І воїн-юнак не знає,
Що очікує, що гряде.
Не знає, що буде брати
Берлін — оте лігво зла
І Прагу йти рятувати,
Щоб злата була.
Розквітнуть у нього на грудях
Ті квіти війни — ордени,
А далі буде, що буде
Вже після війни…
Постане думка настирна
І стане його переймать:
Під вербами України
Все миру нема…
В його солдатському серці
Пекучий, гіркотний полин
Почне проростати… Все це
Ще буде колись…
А зараз він бачить і чує,
Що зараз є наяву:
Стрілецька рота крокує
На передову.