Поету Віктору Тимченку
Гомер — поет,
співак, співець,
та не сліпець, ні,
не сліпець.
Усе життя своє —
подвижник,
а серце в нього —
дивовижне:
у серці всесвіт —
мир без краю;
у серці сонце
сяє й сяє;
і серце має
чудо-очі,
котрі все бачать,
все, що хочуть.
Гомер не вмер —
в простóрі й часі
його нащадки —
гості часті.
На світі, білім
і не білім,
Отця повторюють
уміло.
І не сліпці вони,
ні, не сліпці,
вони — поети,
співаки, співці.