А серця аж кричать…


В Лету канув той час,
Горезвісний, ганебний,
Як гонили дівчат
У країни гаремні.

Розметав буревій
Тих ординців-татарів,
Та дівчата — нові —
Знов, як вівці в отарі.

І серця в нас кричать
Від образи та болю
За вкраїнських дівчат,
Що самі йдуть в неволю.

Наступна сторінка