Зимові візерунки


Живописці, в білім-пребілім,
Наше місто заполонили.

Швидко, швидко, бо справу знали,
На всіх вікнах намалювали

Натюрморти свої зимові:
Віти й квіти на них загадкові.

Бо ж були льодовими пензлі;
Була фарба, стигла і змерзла,

Була біла, пречисто біла,
Як у ангела тії крила,

Наче те молоко, що діва —
Наднебесна діва – квапливо

Шляхом довгим йдучи Чумацьким,
Розплескала усе зненацька.

От, здалось би, білі віти,
Біле листя і білі квіти,

Ще й снігом присипані сивим,
А які ж вони всі красиві!

Доторкнешся – руці нестерпно,
Адже лід, але серцю тепло.

То краса таку вдачу має —
Вона серце людське зігріває.

Леонид Гураль. Фонотека