Дивлюся, втрачаючи
Силу, снагу,
На чорних ворон
На зчорнілім снігу,
На голі дерева,
Які на цю пору
Немов обернулись
Корінням угору.
І сонечко ясне
Із мряки, здається,
Не вирине більше
І не усміхнеться.
І товпляться в серці
Печалі, суми —
Марнотна відлига,
Що серед зими.