В юнацький неповторний час,
який не можна стерти,
про рівність хто не мріяв з нас
і про братерство.
І нас потоки мрій несли,
бурхливі, променисті,
на кращий острів на Землі,
в найкраще місто,
що добрим серцем і умом
створили, вдохновенні
Господнім словом Томас Мор
і Кампанелла.
Вони дали найбільшу з пільг —
в житті-бутті страждальнім —
нам мріяти про те з суспільств,
що — ідеальне;
де зло приречене на скон,
і люди всі щасливі,
бо є лише один закон,
це — справедливість;
немає там панів, вельмож,
кумирів, фаворитів;
немає там еліти, бо ж
усі — еліта
… І досі не знайти ніде
такого в світі краю,
та мрія золота людей
не покидає,
бо хоч ніхто ще не зумів
довести, як належить,
що не міраж це, не довів
і протилежне.
Тож хай такі, кінець кінцем,
у всьому світі будуть
і острова й міста — за це
і Бог і люди.