Утопія


В юнацький неповторний час,
який не можна стерти,
про рівність хто не мріяв з нас
і про братерство.

І нас потоки мрій несли,
бурхливі, променисті,
на кращий острів на Землі,
в найкраще місто,

що добрим серцем і умом
створили, вдохновенні
Господнім словом Томас Мор
і Кампанелла.

Вони дали найбільшу з пільг —
в житті-бутті страждальнім —
нам мріяти про те з суспільств,
що — ідеальне;

де зло приречене на скон,
і люди всі щасливі,
бо є лише один закон,
це — справедливість;

немає там панів, вельмож,
кумирів, фаворитів;
немає там еліти, бо ж
усі — еліта

… І досі не знайти ніде
такого в світі краю,
та мрія золота людей
не покидає,

бо хоч ніхто ще не зумів
довести, як належить,
що не міраж це, не довів
і протилежне.

Тож хай такі, кінець кінцем,
у всьому світі будуть
і острова й міста — за це
і Бог і люди.

Наступна сторінка