Мов біла гігантська гадюка, мороз
у травні в сади слобожанські заповз,
і зав’язь плодів, і плоди молоді
вогнем льодяним спалив лиходій,
а на горіхах й гілки опалив,
щоб чорні навіки-віків були.
Та в червні горіхів до Сонця порив
подвійне число гілок породив.
Рядами вишикувались гілки,
протягнуті вгору, мов руки людські;
Вознеслась попереду гілка у вись,
з двома — у сторони, й хрест утворивсь;
і розпочався горіхів похід —
до Сонця горіховий хресний хід.