Щасти тобі, Харкове


Харків — місто моє неозоре,
у високі закохане зорі;
місто вчених, митців та майстрів
і добрих людей — поготів.

Харків вирує, планує, будує —
місто
мислить,
а значить, існує.

Ідуть харків’яни, спішать-поспішають;
одні — на захід, а другі — на схід,
всі особистий, свій перехід,
із небуття
у нове життя
шукають.

У Харкові дружби горить багаття,
а відблиск — в містах,
де нам істинно раді
і на численних мовах звучить:
нехай тобі, Харкове,
завжди щастить!

Леонід Гураль. У дворі між п’ятиповерхівок