Юнака із сержантськими личками
Перев’язує юна сестричка.
А солдати, що у санбаті,
Не минають його автомата.
Іще б пак: ППШ із кожухом
Металевим, кулею погнутим,
Кулею ремінь розсічений
І приклад теж кулею мічений.
Німчура, видно, зблизька бив —
Ще й шинель сержанту прошив.
А сержант? Кров із рани ллється,
А він — хоч би що — сміється!
Із страшним не страшиться знатися,
Хоч нема йому ще й вісімнадцяти.
Та і кулю спіймав одненьку…
І сестричка — така гарненька!