Яблунька


На деревах околишніх листя
В шати сонячні одяглися;

Вальс останній відтанцювали
Й до матусі-землі припали.

А яблунька, бач, яка сміла,
Смарагд віддавати не захотіла

І стояла горда та рада,
Що на ній корона смарагдова.

Вона аж до зими гордувала
І… в обійми морозів попала.

Ой, не гарні вони парубочки:
Заморозили сік у лісточках.

Обернули корону зелену
В щось без кольору, в щось злиденне…

А яблуньку шкода страдальницю —
Гордівливості власної данницю.

Наступна сторінка